Батьківський порадник

Висновок

      Предметні уроки з використанням комп’ютера сприяють підвищенню пізнавального інтересу та творчої активності учнів, дозволяють здійснювати особистісний підхід, поетапне застосування знань, умінь і навичок. При цьому краще сприймається й легше запам’ятовується навчальний матеріал, економно використовується час. Індивідуальний підхід у його поєднанні з поточним контролем дає можливість максимально об’єктивно оцінити та ефективно керувати процесом засвоєння теми. Здійснення контролю відбувається зі зворотнім зв’язком, діагностикою помилок за результатами навчання та оцінювання, формується готовність особистості до творчої діяльності: використання самоконтролю, самокорекції, сприяють формуванню впевненості учня в собі. 

   Комп’ютер - це не тільки потужний інструмент, а й повною мірою третій партнер у педагогічній взаємодії, який дає іншим його учасникам великі можливості в переробці інформації.    Використання комп’ютерних систем дає можливість вивчати мову і літературу з інтересом, творчо і ефективно. Саме завдяки комп’ютеру забезпечується простий і швидкий доступ до навчальної інформації, яка сприймається значно краще, ніж традиційні технології, що викладені на папері. Протягом уроку застосовуємо принцип паралельного вивчення нового матеріалу і закріплення раніше вивченого, який подається у зв’язку з розвитком мовлення і мислення школярів. У практику сучасної школи впевнено входить урок у електронному вигляді, невід’ємними частинами якого є демонстрація підібраного матеріалу: ілюстрацій, таблиць, схем, музичний супровід, проведення бліц-опитувань, використання тестових завдань, відео- і аудіо фрагментів. 

 Таким чином, в учнів формуються ключові компетентності, що пред'являються Державним стандартом освіти: 

- уміння узагальнювати, аналізувати, систематизувати інформацію за потрібною темою; 

-  вміння працювати в групі; 

-  вміння знаходити інформацію в різних джерелах; 

-  комунікативна компетентність; 

-  усвідомлення корисності отриманих знань та вмінь.

 


Вступ 




        Нинішній час для досягнення щастя особливо потре- бує сильних особистостей. Сила їх у доброзичливості та вмінні контактувати з іншими людьми, у здатності програ- вати, не озлоблюючись, спостерігати за успіхом друзів, не заздрячи. Ця сила іншого ґатунку, ніж зло та агресія. Вона здатна принести дитині щастя. Не тиском і владою, не по- каранням і страхом, а доброзичливою увагою до дитини та її проблем можна допомогти їй позбутися озлобленості та агресивності. Справді  сильною особистістю є особис -тість відкрита, доброзичлива, добра.

     Одна з головних турбот батьків – це турбота про те, щоб діти вчилися, здобували широкі й різноманітні знання, а також уміння й навички, необхідні для життя й для майбутньої спеціальності.

      Усі батьки бажають виростити свою дитину щасливою, розумною, щоб вона вибрала правильну дорогу в житті, зуміла самореалізуватися. Важливе завдання батьків – учити дитину бути уважною.

       У школі дитина потрапляє в коллектив, і тут вона повинна дотримуватися певних правил, виконувати різні вимоги, усвідомлювати, що таке «я» і «ми». Це служить вихованню волі, умінню жити серед людей. 

      Самообслуговування й праця також тренують волю. Дитині доводиться приймати самостійні рішення, перебо- рювати різні труднощі, на кожному кроці здобувати пере- могу над собою, зневажати спокусами, поводитися не так, як хочеться, а так, як треба.

      Від родини багато в чому залежить, чи навчиться ди- тина осмислювати все те, що отримано на уроці, із кни -жок і власних вражень. Це тісно пов'язано з терпінням, посидючістю, уважністю.

      Батьки проводять багато часу на роботі. Здається, головне для них – дитину нагодувати, одягти, створити певні умови, а часу для того, щоб поговорити з дитиною про те, що робиться в її душі, у них бракує. І дитина, щоб не засмучувати батьків, на запитання «Як справи?» відпо- відає: «Нормально». А що значить НОРМАЛЬНО? Нор- мально для кого? Для неї? Для батьків?

    Шановні батьки!  Відкладіть справи вбік! Підійдіть до своєї дитини, обійміть її  і спробуйте заглянути їй у душу,  

спробуйте зрозуміти дитячі проблеми та спільно іх вирі -шіть. Психологи стверджують: для того, щоб дитина почу- вала себе щасливою, потрібно сім разів протягом дня по-гладити її по голівці, обійняти, поплескати по плечу, підба- дьорити, тобто через тілесний дотик підтвердити: «Я люблю тебе!».

Виховний   ідеал   української сім’ї

      

     Він формувався протягом усієї історії українського народу. Цей ідеал викристалізувався у формі ставлення в народі до сім’ї та праці, особливостях засвоєння, збере- ження і розвитку духовної культури, вияву громадянських почуттів, дотримання обов’язків, прав і свобод україн- ського народу.

      Українська сім’я має культивувати такі якості й особливості характеру людини, як:

Þ  повагу й відданість батькам;

Þ шанування культу предків, традицій і звичаїв свого народу;

Þ любов до рідної землі, відданість Україні;

Þ сформованість високої мовної культури, досконале володіння рідною мовою, яка є основою національної культури;

Þ усвідомлення власної національної гідності, честі, внут- рішньої свободи, гордості за свою землю і народ;

Þ усебічний гармонійний розвиток особистості;






Þ високу духовну культуру, розуміння законів розвитку природи, суспільства;     

Þ дотримання законів загальнолюдської і народної моралі;

Þ повноцінний фізичний розвиток, міцне здоров’я, фізичну досконалість;

Þ повагу до Конституції, законів України, державної символіки;

Þ художньо-естетичний розвиток особистості;

Þ екологічну культуру;

Þ розвиток пізнавальної активності, культуру розумової  праці; 

Þ розуміння суспільної ролі наукових знань;

Þ культуру міжособистісного спілкування, гуманізм, колективізм, товариськість, доброзичливість, чесність, дисциплінованість, взаємопідтримку.

Як  виховати  добру  дитину

    1.Любіть дитину. Не забувайте, що їй необхідна Ва- ша ласка: обіймайте, цілуйте, гладьте по голівці. Зна- ходьте радість у спілкуванні з дитиною.

   2. Безпосереднє спілкування з дорослими, приклад дорослих, наслідування їх – суттєвий фактор мораль- ного формування особистості.

   3.Значну роль відіграє вплив дорослих на адекватне ставлення дитини до недоброго та доброго, на форму- вання правильних моральних оцінок.

   4.Критеріями для моральної оцінки є ті моральні нор- ми, правила, які висувають дорослі до власних дітей.

  5. Діти виховуються не лише на добрих прикладах, а й на прикладі активного подолання поганого. Стимул про буджує в дитині бажання здійснювати той вчинок, який від нього чекають дорослі. Тому не можна вважати мо- ральним той вчинок, що здійснюється через боязнь покарання, через власну вигоду.

   6. Хай не буде жодного дня без прочитаної книжки.

    7. Розмовляйте з дитиною, розвивайте її мовлення. Ці- кавтеся справами і проблемами дитини.

    8. Акцентуйте увагу на розумінні мотивів моральної по- ведінки, значенні ситуації самостійного морального вибо- ру.

   9. Дозволяйте дитині творити: конструювати, ліпити, клеїти, малювати.

   10. Відвідуйте театри, організовуйте сімейні екскурсії, походи, свята.

   11. Надавайте перевагу повноцінному харчуванню, а не розкішному одягу.

   12.Привчайте дітей до самообслуговування, формуйте трудові навички та любов до праці.

   13. Не робіть з дитини лише споживача, хай вона буде рівноправним членом родини зі своїми правами та обо-в’язками.

   14.Дитина має право на власний вияв своїх потенційних можливостей і на власну долю.

15. Пам’ятайте! Дитина, що сповнена зла й агресії, менш щаслива, ніж дитина доброзичлива.

Від чого залежить успіх виховання  в сім’ї

  1.       Сприятливий мікроклімат у родині.

  2.       Спільна діяльність членів сім’ї.

  3.      Справедливий розподіл обов’язків, взаємодопомога

та взаємопідтримка.

  4.       Спільний життєвий світогляд.

  5.       Оптимістичні настрої родини.

   6.     Особистий приклад батьків – головний метод родинного виховання (наслідування досвіду).

  7.       Шанування членів родини, повага до старших.

  8.       Бережливе ставлення до природи.

  9.       Активна участь дітей у сімейному житті.

  10.   Відсутність насилля в родині.

  11.   Збереження родинних традицій і звичаїв.

  12.   Відбір телепередач, інтернет-сайтів.

  13.   Любов до читання, створення родинної бібліотеки

Типові помилки сімейного виховання




     1. Низька згуртованість і значна розбіжність членів сім'ї  у питаннях виховання. Внаслідок різних виховних підходів членів сім'ї виховання дитини стає суперечли-  вим, непослідовним, неадекватним.

  2.  Незнання батьками психологічних особливостей сво- єї дитини. Гіперпротекція (гіперопіка) — надмірне опі- кування дитиною, придушення її  самостійності та ініці- ативи, прийняття за неї рішень.Внаслідок надмірної опіки дитина не привчається до самостійності, в неї не формується почуття відповідальності.

  3. Гіпопротекція (гіпоопіка) — дорослі члени сім'ї  недостатньою мірою опікуються дитиною та контро-люють її.

  4. Емоційне відчуження — психологічна депривація (психічний стан, викликаний недоотриманням необхідного) дитини.

  5.          Виховання в культі хвороби — це ситуація, за якої навіть незначна хвороба дитини дає їй особливі права, ставить її в центр уваги сім'ї. За такої позиції у дитини 

      виховної позиції центр уваги сім'ї. За такої виховної          



культивується егоцентризм.

6.          Виховний контроль через викликання почуття прови -ни. Дитині, яка постійно не слухається, говорять, що во- на «не виправдала надії», «доводить батьків до серцевих нападів», тобто самостійність дитини сковується постій- ним побоюванням стати винною в неблагополуччі бать- ків.

7.          Авторитет батьків, побудований на хибному підґрун- ті. А.С.Макаренко виділяв кілька видів хибного автори- тету: авторитет придушення, віддалі, чванства, педантиз- му, любові, доброти, підкупу, резонерства.



  Значення  домашнього завдання

  

    Під час виконання домашніх завдань у деяких родинах більшу частину роботи батьки беруть на себе. Вони на- магаються відгородити сина чи дочку від на пруження сил і від переживань. Величезної шкоди завдають батьки, купуючи різні книжки з готовими домашніми завдання -ми. Цим вони гальмують розвиток своїх дітей, їхню піз- навальну активність.

   Виконання домашніх завдань – це серйозна праця, це напруження пам'яті, волі, уваги, мислення. І дитина по- винна пройти через це сама, хоча й за допомоги батьків.

У чому ж полягає ця допомога? В організації робочого місця, у дотриманні режиму дня школяра, у мудрих порадах.

Наприклад:

Þ не слід виконувати спочатку всі усні завдан- ня, а потім всі письмові. Завдання слід чергу- вати; 

Þ починати слід з вивчення правил, законів

        теорем, а потім виконувати вправи чи розв'я

                     зувати задачі;

Þ через кожні 30 – 40 хвилин треба робити невеличкі перерви;

Þ не треба братися за уроки відразу після школи. Спочатку слід пообідати, відпочити, побути на свіжому повітрі;

Þ важкі завдання слід повторювати перед самим початком уроку;

Þ починати виконання домашніх завдань бажано кожного разу в той самий час.

     

      Якщо регулярно дотримуватися цих правил, то діти звикають до обов'язку «вчити уроки», а в школі почуваються спокійно й упевнено.

Рекомендації батькам учнів середніх класів щодо підготовки домашніх завдань

  1. Намагайтеся створити умови, які полегшують навча- ння дитини:

        - побутові ( повноцінне харчування, режим, спокій- ний сон, затишна атмосфера, зручне місце для занять);

      - емоційні ( демонструйте віру в дитину, не втра- чайте надії на успіх, виявляйте терпіння, не ображайте в разі невдач);

      - культурні (забезпечте дитину довідниками, слов- никами, посібниками, атласами, книгами зі шкільної програми; разом дивіться навчально-пізнавальні про- грами, обговорюйте побачене).

  2. Слухайте свою дитину: нехай вона читає вголос, переказує те, що треба запам’ятати, перевіряйте знання за питаннями в підручнику.

  3. Регулярно ознайомлюйтеся з розкладом уроків, факультативів, гуртків, додаткових занять для контролю й надання можливої допомоги.

  4. Діліться з дітьми знаннями з галузі, в якій  маєте 

успіх.

   5. Пам’ятайте, що в центрі уваги батьків повинна бути не оцінка, а знання, навіть якщо ними не можна скористатися сьогодні. Тому думайте про майбутнє й пояснюйте дітям, де й коли ці знання стануть у при- годі.

   6. Не залишайте без уваги вільний час дитини. Не порівнюйте її успіхи з успіхами інших.

   7. Пам’ятайте, що, за науково обгрунтованими нор- мами, над виконанням усіх домашніх завдань учні 5-6 класів повинні працювати до 2,5 годин, 7-8 класів - до 3 годин, 8-9 класів – до 4 годин.

   8. Створюйте традиції й ритуали родини, які стимулюватимуть навчальну активність дітей. Вико- ристовуйте позитивний досвід ваших батьків і знайо- мих.